ОРГАНІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Зміни, які відбуваються у соціальному,
політичному, духовному та економічному житті суспільства, загострили потребу в
особистості, здатної свідомо та активно визначати спосіб свого життя, нести
відповідальність за результати дій і вчинків, чітко визначатись у напрямках
розвитку та вдосконалення. Зовнішніми впливами, до яких належить і виховання,
цього досягнути дуже важко. Необхідна опора на внутрішні механізми розвитку
особистості.
Важливим фактором їх задіяння є
самоврядування - свідома, цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на
самостійне планування та здійснення власної діяльності. Завдяки самоврядуванню
забезпечується свідомий "переведення в середину” зовнішніх регулюючих
факторів, а особистість стає активним суб’єктом свого творення.
Специфічні особливості
самоврядування як особливого виду громадсько-корисної діяльності полягають у
тому, що воно у найбільшій мірі спирається на індивідуальні особливості людини,
її нахили і потреби. Опора у виховному процесі на самоврядування дозволяє
особистості максимально виявити для самої себе домінуючі задатки, які у
майбутньому можуть суттєво визначити весь її життєвий шлях, забезпечити
ефективний розвиток фізичних, інтелектуальних і моральних якостей.
Самоврядування сприяє вихованню
громадянина, формує навички критичного мислення, розвиває почуття
відповідальності, допомагає соціалізації учнів.
Отже, самоврядування є не тільки
громадянською цінністю, а й формою подальшої демократизації життя учнівської
громади.
Ідею самоврядування
досліджували і застосовували П. Ф. Каптерєв, А. Я. Герд, Н. В. Рука-вишников,
Ф.Ф Резенер та ін. Теорію самоврядування розробляли: на початку 20 ст. – С.Т
Шаць-кий, А. У. Зеленко, І. Г. Розанов, в 20-ті рр. – А. С. Макаренко, В. Н.
Сорока- Росинський, Н. П. Шульман, пізніше – В. А Караковський, О. С. Газман,
Т. Є. Конникова, С. Є. Хозе, В. М. Коротов, М. І. Сметанський, Б. С. Набока та
інші. Проте, сучасних видань, присвячених актуальній на сьогодні проблемі
учнівського самоврядування, дуже мало.
Метою статті є виокремити мету та завдання учнівського самоврядування на
сучасному етапі розвитку освітнього процесу, розглянути актуальні проблеми та
окреслити можливі шляхи їх розв’язання для забезпечення умов ефективного
функціонування учнівського самоврядування.
Не слід плутати шкільне самоврядування з
учнівським. Шкільна громада об'єднує не тільки учнів, а й багатьох інших
суб'єктів шкільного життя. Учнівське ж самоврядування твориться винятково всіма
учнями і тільки ними. Воно виступає незалежною організацією, в якій учні
самостійно приймають будь-які рішення. Усе, що не підлягає забороні, є
дозволеним. Самоврядування представляє інтереси учнів перед учителями,
батьками, органами освіти. У сучасній теоретичній та методичній літературі немає
жодної одностайної думки стосовно визначення терміну „учнівське
самоврядування”.
Поряд з поняттям "учнівське
самоврядування" в педагогічній літературі зустрічається і поняття
"учнівське самоуправління". Під ним розуміють здатність учнів до
самоактивності та саморегуляції, що сприяє розвитку громадянської позиції
особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках.
Навіть сам термін „самоврядування” має
різні тлумачення. В „Педагогічній енцикло- педії” самоврядування розглядається
як участь дітей в управлінні й керівництві справами свого колективу. Не
заперечуючи цього, педагоги роблять різні акценти. Одні спираються на
керівництво колективом і розглядають самоврядування як частину системи
управління. Інші розуміють самоврядування як форму організації колективного
життя, або ж як можливість учнів реалізувати своє право на активну участь в
управлінні справами школи . Проте, найважливішими у житті школи, живому
педагогічному процесі є безпосереднє спілкування, співпраця вчителя й учнів в
конкретних умовах, їх співіснування у шкільному житті. Зустріч дорослого й
дитини – це завжди педагогічна ситуація. Тому на практиці неможливо розділити
те, що ми розмежовуємо теоретично в категоріях педагогіки, - навчання,
виховання. Суб’єктивна зацікавленість учителя предметом, дитиною, тобто своєю
роботою, є рушійним фактором, що впливає на успішність педагогічного процесу.
Саме тому в питанні принципів організації учнівського самоврядування дуже
важлива особиста зацікавленість сторін: дитина –вчитель – сім’я – школа, їх
повноцінне залучення до активної спільної діяльності. Виходячи з цього,
учнівське самоврядування як сукупність форм дитячої самоорганізації та спільної
діяльності за інтересами неможливе без відповідних дій з боку педагогів та
керівництва школи.
Принцип внутрішнього шкільного устрою
має не тільки дбати про підтримку і розвиток, виявленою учнів, ініціативи, а
передусім створювати атмосферу, в якій би культивувалася дитяча активність.
Учнівське самоврядування має
на меті залучити учнів до різноманітної змістовної, цікавої діяльності
колективу; створити умови зацікавлення учнів організаторською роботою;
забезпечити реалізацію їхніх прав та обов’язків.
Стратегічною метою шкільного
самоврядування є підготовка, формування особистості до активної, свідомої
діяльності, участі у житті країни.
Можна зробити висновок, що
для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні відповідні
умови.
По-перше, подолання формалізму в
діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним.
Самоврядування має займатися конкретними справами, з його рішенням повинен
рахуватися і дитячий колектив, і дирекція школи.
По-друге, залучення членів
самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, до боротьби з
негативними явищами у середовищі учнів (паління, вживання алкоголю і
наркотиків).
По-третє, надання самоврядуванню
реальних прав і обов’язків. Необхідно чітко визначити, за які ділянки шкільного
життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та
обов’язки має кожен його член. По-четверте, підбір до органів самоврядування
найавторитетніших лідерів учнівського самоврядування.
По-п’яте, прагнення до розширення цих
органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги
педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до
суспільно-корисної діяльності, створюються можливості для уникнення
перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців
виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого
розвитку.
По-шосте, кваліфікована, тактовна
педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи
управління.
По-сьоме, систематичне
звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість
здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає
можливим зловживанням становищем у колективі.
На думку С.Є Хозе організація й успішна
діяльність учнівського самоврядування пов’язана з вирішенням ряду складних
проблем, які актуальні й у наш час, а саме:
- розширення сфери
діяльності учнів самоврядування і його органів, з пошуками найдоцільнішої
структури;
- виховання організаторів,
справжніх юнацьких „вожаків”, які будуть фактично, а не формально здійснювати
шкільне самоврядування;
- підвищення ефективності
рівня педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням.
Тому, аналізуючи минулий і сучасний
досвід організації учнівського самоврядування, можна визначити ряд провідних умов
і принципів, опора на які сприяє активізації молодіжної участі в умовах школи,
підвищує ступінь участі, рівень суб’єктивного задоволення від спільної
діяльності, взаємодії.
Партнерство.
Одним з базових принципів спільної зі
школярами діяльності в рамках управління шкільним життям, організації дозвілля
чи просто проведення певних заходів є партнерське ставлення та відповідний тип
спілкування, виконання спільних дій. Формування партнерських взаємин на рівні
«педагог-учитель» чи «педагог-директор», або ж «учень- директор”» не слід
асоціювати з втратою взаємоповаги чи панібратстством. Скоріше навпаки: рівень
взаємної поваги та порозуміння значно підвищується, зникає формалізм у
взаєминах, підвищується адекватність у сприйманні спільно поставлених завдань
та один одного, долаються основні комунікативні бар’єри. Вийти на рівень
партнерства у спілкуванні і діяльності можна передусім через виховання
педагогів, учнів, керівників школи, оскільки це вимагає від партнерів високої
рефлексії, усвідомлення цінності спільної діяльності та важливості спільних
цілей.
Робота з активом.
У безпосередню діяльність щодо
організацій учнівського самоврядування включається, передусім, той сектор
шкільної громадськості, який називаємо активом. На думку І. Ф. Харламова
наявність працездатного та дієвого активу є суттєвим фактором організації
учнівського самоврядування колективу, його демократизації. До складу активу
входять, передусім, учні, які виконують ті чи інші суспільні доручення (члени
учкомів, шкільних парламентів, редколегій шкільних газет, старости класів,
члени громадських організацій, що діють у школі, гуртків, творчих об’єднань
тощо).
Специфічні напрямки виховної роботи з
активом:
- виховні заходи, спрямовані
на усвідомлення учнями власних обов’язків, функцій та завдань колективу
(інструктаж, конкретизація завдань, доручення, колективні обговорення,
індивідуальні бесіди, повсякденне спілкування);
- надання повсякденної
практичної допомоги в роботі, організація обміну досвідом роботи;
- контроль і спостереження
за роботою активу, створення ситуацій, в яких учні зможуть презентувати
результати своєї роботи;
- організація самостійного
планування, самостійного аналізу результатів, заохочення учнівської ініціативи.
Забезпечення розвитку колективу через
формування перспектив.
Особливе значення у справі
шкільного самоврядування має формування перспективних цілей для учасників. А.С.
Макаренко свого часу сформулював закон розвитку колективу: «Колектив повинен
постійно рухатися вперед, досягати все нових і нових успіхів, щоразу все більше
впливати на розвиток і особистісне формування всіх членів». Зупинка в розвитку
колективу призводить до його ослаблення і розпаду.
Колективна перспектива – це
віддалена у часі мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій
зацікавлена переважна більшість членів колективу.
Характер і зміст перспективи залежить
від індивідуальних вікових і психологічних особливостей учнів, колективних та
особистих інтересів і потреб. Формування суспільної думки.
Вагомим фактором розвитку і досягнення
зрілості колективу є формування суспільної думки, особистої відповідальності.
На думку С.Є. Хозе важливі громадянські якості особистості закладаються у
школі, дитячих колективах. Під суспільною думкою слід розуміти погляди, що
домінують в учнівському середовищі стосовно певних фактів та явищ колективного
життя. Формувати і розвивати в колективі здорову суспільну думку можна лише за
умови добре налагодженої практичної діяльності учнів, тобто самоврядування.
Цікавим є співіснування власної життєвої позиції та наявністю колективної
думки.
Створення ситуації змагання часто
використовується як метод активізації участі молоді в умовах школи, оскільки
він відповідає особливостям дитячої природи, а також є доступним для дитини
способом –співставлення – оцінити результати власної діяльності або ж
діяльності колективу. Організація змагання вимагає чіткого формулювання мети і
завдань (мотивація діяльності), встановлення чітких правил і умов діяльності.
Педагогічна допомога, а не контроль за
діяльністю суб’єктів учнівського самовряду-вання. Цей принцип передбачає
забезпечення реальних прав і обов’язків учасників само-врядування;
цілеспрямоване навчання організаторів шкільного життя необхідним для цієї
справи умінь та навичкам, створення ситуацій спільного навчання педагогів та
учнів, реагування на будь-яку активність з боку учнів.
Отже, успішне розв’язання проблем
учнівського самоврядування в контексті сучасних соціально-педагогічних процесів
передбачає визначення оптимальних варіантів взаємодії школи з дитиною, її
соціальним оточенням, вирішення ряду завдань спільними зусиллями, що сприятиме
розвитку самостійності й формуванню готовності учнів до виконання громадських
та особистих обов’язків, а також самовдосконаленню та саморозвитку.
В жовтні
відбулося засідання учнівського самоврядування, де було обрано новий склад
міністерств та оголошено їх обов’язки.
Президент школи – Півкопа Катерина
Прем’єр - міністр – Грозян Олександра (8 – Б)
Міністерство освіти і культури – Ушкаленко Ярослав (9 –
Б)
Єлісеєнко
Даяна (9 – Б)
Міністерство спорту –
Голубенко Андрій (9 – Б)
Букур Євген (9 –
Б)
Фіткаленко Юрій (8 – В)
Вавілова Анастасія (9 – В)
Степаненко Анна (9 – В)
Міністерство внутрішніх справ – Міщенко Анастасія (8 –
В)
Верхова Катерина (9 – Б)
Міністерство преси – Тиха Людмила (9 – В)
Литвинюк Сніжана (9 – Б)
Хававчук Дарина ( 9 – Б)
Міністерство культури і дозвілля - Шамановська Галина (10 – Б)
Бойко
Вікторія (8 – В)
Косенко Наталія (8 – Б)
Жулай Юлія (8 – Б)
Міністерство з питань роботи
з дітьми молодшого шкільного віку – Малкова Анна (9 – В)
Пасенко Мар’яна (9 –
В)
Обов’язки міністерств
учнівського самоврядування
Міністерство «Освіти і культури»
- робота з учнями,
яким потрібна допомога у навчанні;
- допомога та участь
у проведенні предметних тижнів;
- організація та
проведення днів самоврядування
- організація та
проведення традиційних свят та свят, передбачених планом роботи;
- допомога в
проведенні дискотек;
- допомога в проведенні
конкурсів-оглядів;
- організація команди
КВК;
- підготовка
агітбригад.
Міністерство спорту і здорового способу життя
- організація та
проведення спортивних змагань школи;
- участь у спортивних
змаганнях району та міста;
- проведення шкільних
чемпіонатів з різних видів спорту.
Міністерство внутрішніх справ
- організація і
контроль за чергуванням,
- додержанням правил
поведінки,
- контроль
зовнішнього вигляду учнів;
- контроль обліку
відвідування;
- надання допомоги
педагогічному колективу школи у вихованні свідомої дисципліни;
- виховання в учнів
бережливого ставлення до шкільного майна.
Міністерство преси та інформації
- випуск газети
"Шкільний вісник";
- висвітлення роботи
шкільного самоврядування;
- випуск святкових
листівок, поздоровлень, стінгазет;
- зв'язки з районною
газетою "Томашпільський вісник";
- підготовка і випуск
тематичних радіопередач, проведення загально шкільних опитувань;
- розвиток WеЬ-сайту
школи та слідкування за форумом на сайті.
Міністерство праці
- виховує в учнів бережливе ставлення до збереження шкільного майна;
-не рідше одного разу на місяць організовує рейди по перевірці
збереження шкільного майна, бере участь і організовує ремонт поламаних меблів;
- викликає на свої засідання
учнів, які поламали меблі, звертається з пропозицією до педагогічної ради або
директора школи про прийняття адміністративних заходів до учнів, що проявили
недбале ставлення до шкільного майна;
Немає коментарів:
Дописати коментар